Зміст
Живлення приватного будинку – це дві різні системи, які зустрічаються в одній точці. Зовні, від опори до стіни, працює алюміній під відкритим небом. Усередині, від щита до кожної розетки, працює мідь у штробі або в лотку. Плутати їх не можна: те, що чудово висить на прольоті двадцять метрів, не має права заходити в розетковий короб, і навпаки.
Ввід від опори: чому саме СІП
Раніше повітряний ввід робили голим алюмінієм на ізоляторах. Ця схема давала обриви при налипанні криги, коротке замикання при зіткненні проводів на вітрі й доволі просту можливість несанкціонованого підключення. Сучасний стандарт інший.
Сьогодні на ввід іде кабель СІП – самонесучий ізольований провід. Кожна жила має ізоляцію зі зшитого поліетилену, стійкого до ультрафіолету й морозу, а сама конструкція тримає власну вагу і вагу намерзлого льоду без додаткового троса.
Для однофазного вводу в житловий будинок беруть СІП-4 2х16, для трифазного – СІП-4 4х16. Переріз 16 мм² став фактичним стандартом навіть там, де за розрахунком вистачило б менше: обленерго зазвичай вимагає саме його, та й запас на перспективу тут коштує недорого. Довжина прольоту від опори до будинку рідко перевищує 25 метрів, і на такій відстані падіння напруги на 16 мм² несуттєве.
Важлива деталь монтажу: СІП кріплять анкерним затискачем до кронштейна на стіні, а не привʼязують до чого доведеться. Провід має тримати натяг, а перехід на внутрішню лінію робиться через проколюючі затискачі у ввідному щиті на фасаді.
Де закінчується алюміній
Алюмінієва жила має гіршу провідність за мідну і властивість текти під тиском затиску. Тому в українській практиці алюміній лишається на повітряних лініях і магістралях великого перерізу, а внутрішня проводка житлових приміщень робиться міддю.
Точка переходу – ввідний щит. Туди приходить СІП, там стоїть ввідний автомат і лічильник, і звідти вже йде мідний кабель на розподільчий щит усередині будинку. Стик алюмінію з міддю ніколи не роблять простою скруткою: потрібен затискач з розділовою пластиною або спеціальна клема, інакше в місці контакту почнеться електрохімічна корозія.
Магістраль від ввідного щита до розподільчого
Ця ділянка часто виявляється найслабшою ланкою. Люди ретельно рахують розеткові групи і забувають, що весь будинок живиться через один кабель довжиною десять-пʼятнадцять метрів.
Тут працює кабель ВВГ перерізом 6 або 10 мм² для однофазного вводу на 32–40 А і 5х6 чи 5х10 для трифазного. Якщо магістраль іде відкрито по стіні, через горище або в спільному приміщенні, беруть виконання нг, яке не поширює горіння. У технічному підпіллі або в котельні розумніше відразу закласти нг-LS з низьким димовиділенням.
Розрахунок простий. Дивіться не на бажану потужність, а на номінал ввідного автомата, і підбирайте переріз так, щоб допустимий струм кабелю був більшим за цей номінал. Автомат має спрацювати раніше, ніж нагріється мідь, а не навпаки.
Розводка по будинку
Далі логіка та сама, що й у квартирі, тільки ліній більше. Розеткові групи – 2,5 мм² під 16 А, окремо на кожну кімнату або на кожні шість-вісім точок. Освітлення – 1,5 мм² під 10 А. Кухня отримує мінімум дві незалежні розеткові лінії плюс окрему на варильну поверхню. Свердловинний насос, бойлер, котел і система опалення – кожен зі своєю лінією і своїм автоматом.
Окремо варто продумати вуличні споживачі: освітлення двору, ворота, літня кухня, гараж. Це навантаження виносять на окрему групу з пристроєм захисного вимкнення, а кабель до них ведуть або в землі в захисній трубі на глибині близько 0,7 метра, або повітрям тим самим СІП, якщо відстань велика і копати не хочеться.
Дві помилки, які повторюються найчастіше
Перша – ставити автомат за потужністю техніки, а не за перерізом кабелю. Апарат на 40 А на лінії 4 мм² не захистить нічого: мідь перегріється швидше, ніж автомат помітить перевантаження.
Друга – рахувати переріз без урахування довжини. У будинку з довгими трасами до дальніх точок падіння напруги стає відчутним. Якщо лінія до гаража чи насосної тягнеться на сорок-пʼятдесят метрів, переріз беруть на щабель більший за той, що дає розрахунок за струмом. Це дешевше, ніж потім перекладати трасу.
